Як арабською сказати «мій, твій, його, її»: закінчення на самому іменнику (كِتابي، كِتابُكَ، كِتابُكِ، كِتابُهُ، كِتابُها، كِتابُنا، كِتابُهُمْ), окреме «твій» для чоловіка й для жінки, ة, що розкривається в ت, і чому з таким закінченням не ставлять الـ.
Я можу сказати, чия це річ - моя, твоя, його, її, наша, їхня, - вибрати закінчення для чоловіка чи жінки й назвати своїх рідних і свої речі: أَبي، سَيّارَتُنا، بَيْتُكِ.
Подивіться на ці приклади. Чи можете ви помітити граматичну закономірність?
هذا كتابي.
Це моя книга.
أين بيتكَ؟
Де твій дім?
غرفتها كبيرة.
Її кімната велика.
سيارتنا جديدة.
Наша машина нова.
Зверніть увагу на виділені частини. Що у них спільного?
Українською «моя книжка» - два слова, і їх навіть можна переставити: «книжка моя». Арабська окремого слова тут не має: «мій» - це закінчення, що приростає до кінця іменника. كِتاب - «книжка», كِتابي - «моя книжка». Арабська граматика називає ці закінчення злитими займенниками (الضَّمائِرُ المُتَّصِلَةُ). Той самий набір, з однією поправкою, працює і як додаток при дієслові («побачив його», «допоміг мені») - цьому присвячено окрему тему.
| كِتابي - моя книжка | كِتابُنا - наша книжка |
| كِتابُكَ - твоя книжка (чоловікові) | كِتابُكُمْ - ваша книжка (кільком людям) |
| كِتابُكِ - твоя книжка (жінці) | كِتابُهُمْ - їхня книжка |
| كِتابُهُ - його книжка | كِتابُها - її книжка |
Закінчення такі: -і (мій), -ка та -кі (твій - чоловікові й жінці), -гу (його), -га (її), -на (наш), -кум (ваш), -гум (їхній). У книжній мові є ще -кунна й -гунна - «ваш» і «їхній», коли йдеться лише про жінок. Короткий голосний перед закінченням - це відмінкове закінчення самого іменника: كِتابُكَ (кітабука), але після прийменника في كِتابِكَ (фі кітабіка) - «у твоїй книжці». А після звука «і» -гу саме стає -гі: في بَيْتِهِ (фі байтігі) - «у його домі».
У транскрипції тут «г» передає арабське ه: це легкий глухий видих, ніби дихаєте на скло. Українське «г» у «гора» дзвінке, тож вимовляйте ه легше, без голосу.
Українському «твій» байдуже, до кого ви звертаєтеся: «Юсуфе, це твоя книжка?» і «Фатімо, це твоя книжка?» відрізняються лише кличним відмінком імені. Арабська розрізняє саме «твій»: كِتابُكَ - Юсуфові, كِتابُكِ - Фатімі. Сказати жінці -ка - одна з найстійкіших помилок, тож перед кожним «твій» перевіряйте, до кого звернена фраза.
«Його» й «її» про речі працюють так само, як в українській, - за родом слова: «Ось будинок, його двері зелені», «Ось машина, її колір білий». Арабською будинок (بَيْت) чоловічого роду, тож його двері - بابُهُ; машина (سَيّارَة) жіночого, тож її колір - لَوْنُها. Тільки рід в арабських слів свій: книжка (كِتاب) - чоловічого роду, тому «її обкладинка» про книжку буде غِلافُهُ, із закінченням «його».
«Моя книжка» - цілком конкретна книжка, тому закінчення виконує роботу артикля, і двох знаків означеності на одному слові не буває: كِتابي, але ніколи *الكِتابي. Прикметник після такого слова артикль бере, як після будь-якого означеного іменника, і саме цей артикль відрізняє словосполучення від речення:
Українською ці дві речі розрізняє порядок слів: «мій новий дім» і «Мій дім новий». В арабській порядок однаковий, і різницю тримає лише الـ на прикметнику.
Іменник жіночого роду на ة перетворює її на вимовне «т», щойно приходить закінчення: سَيّارَة - سَيّارَتي (саййара - саййараті), غُرْفَة - غُرْفَتُها (її кімната), جَدَّة - جَدَّتي (моя бабуся).
Українська розрізняє «Ахмад узяв свою книжку» і «Ахмад узяв його книжку» - у другому реченні книжка чужа. Арабська такої різниці не робить: أَخَذَ أَحْمَدُ كِتابَهُ означає і те, і те, а чия книжка, підкаже ситуація. Перекладаючи «свій», ставте закінчення тієї особи, про яку йдеться: «я взяв свою книжку» - أَخَذْتُ كِتابي, «ми любимо своє місто» - نُحِبُّ مَدينَتَنا.
У ланцюжку іменників (ідафі) власник стоїть у кінці, і закінчення приростає до останнього слова: مِفْتاحُ سَيّارَتي - «ключ від моєї машини», дослівно «ключ машини-моєї». Перше слово лишається без الـ, як у будь-якій ідафі.
Коли «моє» стоїть окремо, як присудок, потрібне لي - «мені, належить мені»: هٰذا الكِتابُ لي - «Ця книжка моя». Для «моя книжка» всередині фрази годиться лише закінчення: كِتابي.
Застосуйте цю граматику у вправах курсу A1
Вправи для практикиهذا كتابي.
Це моя книга.
ـي (ії) = мій. كتاب (книга) + ي = كتابي (моя книга).
أين بيتكَ؟
Де твій дім?
ـكَ (ка) = твій (чол.). بيت (дім) + كَ = بيتكَ (твій дім).
غرفتها كبيرة.
Її кімната велика.
ـها (хаа) = її. غرفة стає غرفت перед суфіксом: غرفتها (її кімната).
سيارتنا جديدة.
Наша машина нова.
ـنا (наа) = наш. سيارة → سيارتنا (наша машина). Зверніть увагу: ة→ت.
Практикувати в курсі
Застосуйте цю граматику у вправах курсу A1