Граматичний довідник

Літери ا ب ت ث ج ح خ — чотири позиційні форми

Можу розпізнавати й писати перші 7 арабських літер у всіх позиційних формах

Літери د ذ ر ز س ش ص ض — нез'єднувальні та емфатичні

Можу розпізнавати й писати літери د ذ ر ز س ش ص ض включно з емфатичними

Літери ط ظ ع غ ف ق ك ل م ن ه و ي — завершення алфавіту

Можу розпізнавати й писати всі 28 арабських літер

Короткі голосні: фатха, дамма, касра, сукун, шадда, танвін

Можу читати арабську з огласовками й розуміти танвін

ال (аль-) і правила асиміляції сонячних/місячних літер

Можу правильно використовувати ال із сонячними й місячними літерами

أنا أنتَ أنتِ هو هي نحن أنتم هم + подвійні форми

Можу використовувати особові займенники, щоб представитися й говорити про інших

Як арабською сказати «мій, твій, його, її»: закінчення на самому іменнику (كِتابي، كِتابُكَ، كِتابُكِ، كِتابُهُ، كِتابُها، كِتابُنا، كِتابُهُمْ), окреме «твій» для чоловіка й для жінки, ة, що розкривається в ت, і чому з таким закінченням не ставлять الـ.

Я можу сказати, чия це річ - моя, твоя, його, її, наша, їхня, - вибрати закінчення для чоловіка чи жінки й назвати своїх рідних і свої речі: أَبي، سَيّارَتُنا، بَيْتُكِ.

Займенники-додатки в арабській - це закінчення на дієслові: رَأَيْتُهُ «я бачив його», ساعَدَني «він допоміг мені», زارَنا «він відвідав нас»; чому «мене» на дієслові -ні, а на іменнику й прийменнику -і (لي، مَعي، مِنّي), -гу чи -гі, і إِيّاكَ.

Я можу говорити про людей і речі, не повторюючи їхніх назв, - «я бачив його», «вона знає нас», «зателефонуй мені», «приготуй нам», - і ставити займенники-закінчення на дієслова та прийменники.

Підмет + присудок без дієслова (أنا طالب = Я студент)

Можу складати прості речення, описуючи людей, місця та речі

Та марбута (ة), моделі роду та винятки

Можу визначати рід і узгоджувати прикметники

هذا/هذه (цей/ця), ذلك/تلك (той/та)

Можу використовувати вказівні займенники для вказування та визначення речей

ما (що), من (хто), أين (де), متى (коли), كيف (як), هل (так/ні), كم (скільки)

Можу ставити й розуміти базові запитання про особу, місце та час

Присвійна конструкція, що з'єднує два іменники

Я можу утворювати присвійні конструкції за допомогою ідафи

Поширені арабські прийменники та їхнє вживання

Я можу використовувати прийменники для опису місця та напрямку

Заперечення за допомогою لا, ليس та ما

Я можу заперечувати речення за допомогою لا, ليس та ما

Узгодження прикметників у роді, числі та означеності

Я можу використовувати прикметники з правильним узгодженням

Дієслівне речення з порядком VSO

Я можу будувати дієслівні речення з правильним порядком VSO

Як арабська каже «у мене є» без дієслова: عِنْدَ із займенниковими закінченнями, заперечення з لَيْسَ і ما, питання з هَلْ і коли краще مَعي чи لي.

Я можу сказати, що в мене та в інших є і чого немає, і спитати, чи є щось у співрозмовника.

Як сказати «є» у значенні наявності: هُناكَ, يوجَد / توجَد і речення, що починається з місця, неозначений іменник після них, заперечення з لَيْسَ هُناكَ і لا يوجَد та питання.

Я можу сказати, що є і чого немає в якомусь місці, спитати, чи є щось поблизу, і описати квартиру чи район.

Числа 1–10 з правилом зворотної полярності роду

Я можу рахувати від 1 до 10 і застосовувати правило зворотної полярності

Арабські числа від 11 до 100: «надцяті», десятки на -уна, порядок «один і двадцять», рід у 11-19 та однина іменника після 11-99.

Я вмію рахувати до ста, називати свій вік зворотом عُمْري ... سَنَةً і читати ціни, а також розпізнаю, що після 11-99 іменник стоїть в однині.

Відмінювання теперішнього часу з префіксами та суфіксами

Я можу відмінювати правильні дієслова в теперішньому часі

Відмінювання минулого часу із суфіксами

Я можу відмінювати правильні дієслова в минулому часі

Правильна чоловіча множина (-ون/-ين) та жіноча (-ات)

Я можу утворювати правильну чоловічу та жіночу множину

Поширені моделі ламаної множини для повсякденних іменників

Я можу розпізнавати і використовувати моделі ламаної множини

Арабська двоїна: закінчення -ані / -айні для рівно двох, ة, що розкривається в ت, прикметники у двоїні та займенники هُما і أَنْتُما.

Я можу говорити про двох людей чи дві речі за допомогою закінчення двоїни й узгоджувати з ним прикметники та займенники.

Закінчення нісби ـِيّ / ـِيَّة: національності від назв країн, прикметники від міст і звичайних іменників, відпадання ال, ة та ا і узгодження.

Я можу за допомогою нісби (مِصْرِيّ، مِصْرِيَّة) сказати, звідки люди та речі, і впізнаю прикметники з нісбою в тексті.

كانَ - «був»: як арабська переносить речення без дієслова в минуле, чому присудок переходить у знахідний відмінок (كانَ البَيْتُ كَبيراً), форми كُنْتُ، كانَتْ، كانوا, майбутнє سَيَكونُ і «сестри» لَيْسَ، أَصْبَحَ، ما زالَ.

Я можу розповісти, якими були люди, місця й речі і ким хтось працював, сказати, ким людина стала чи ким досі лишається, і що в мене було або чого не було.

Як арабською сказати «пиши!», «іди!»: наказовий спосіб від теперішнього часу (تَكْتُبُ - اُكْتُبْ), допоміжний голосний «у» чи «і», форми для чоловіка, жінки й кількох людей (اُكْتُبْ، اُكْتُبي، اُكْتُبوا), короткі خُذْ і قِفْ та заборона لا تَكْتُبْ.

Я можу чемно попросити чоловіка, жінку чи кількох людей щось зробити або не робити і зрозуміти вказівки та пояснення дороги: اِذْهَبْ، خُذْ، قِفْ، لا تَنْسَ.

Майбутній час в арабській: سَـ або سَوْفَ перед теперішнім часом (سَأَكْتُبُ، سَوْفَ أَكْتُبُ), чи є різниця між «близьким» і «далеким» майбутнім, заперечення з لَنْ (لَنْ أَذْهَبَ) і «буде» - سَيَكونُ.

Я можу розповісти про свої плани й про те, що буде, - завтра, наступного тижня, цього літа, - сказати з لَنْ, чого я робити не буду, і відповісти на запрошення: سَآتي إِنْ شاءَ اللّٰهُ.

Породи арабського дієслова (أَوْزان): як з одного кореня з трьох приголосних виходить кілька дієслів - перша دَرَسَ, друга دَرَّسَ (спонукальна), третя ساعَدَ (дія з кимось), - чому їхній теперішній час починається з «у» (يُدَرِّسُ), які іменники вони дають (مُدَرِّس), і породи з четвертої по десяту для впізнавання.

Я впізнаю першу, другу й третю породи дієслова та «у» в їхньому теперішньому часі, здогадуюся про значення нового дієслова чи іменника за коренем і моделлю (دَرَسَ - دَرَّسَ - مُدَرِّس) і можу знайти слово в словнику за коренем.

Як сказати «треба» арабською: незмінне يَجِبُ, أَنْ із підрядним способом, особа при عَلى (عَلَيَّ أَنْ) і різниця між يَجِبُ أَلّا та لا يَجِبُ أَنْ.

Я можу сказати, що мені й іншим треба або не можна робити і що щось не обов'язково, за допомогою يَجِبُ أَنْ і عَلَيَّ أَنْ.

إِنَّ та її «сестри» أَنَّ، لٰكِنَّ، كَأَنَّ، لَيْتَ، لَعَلَّ: підмет переходить у знахідний, присудок лишається в називному (إِنَّ الطَّقْسَ جَميلٌ) - дзеркально до كانَ; коли إِنَّ, а коли أَنَّ, і як до них приєднуються займенники.

Я можу переказати чужі слова й те, що знаю (قالَ إِنَّ، أَعْرِفُ أَنَّ), додати до твердження «але», «бо», «мабуть» і «от би» і поставити підмет після цих часток у потрібний відмінок.

Умовне речення в арабській: إِذا + минулий час зі значенням майбутнього (إِذا دَرَسْتَ نَجَحْتَ - «якщо вчитимешся, складеш»), коли потрібна فَـ, «якщо не» - إِذا لَمْ, إِذا в значенні «коли», нереальне «якби» - لَوْ ... لَـ (لَوْ كُنْتُ غَنِيّاً لَسافَرْتُ) та إِنْ в إِنْ شاءَ اللّٰهُ.

Я можу будувати плани й давати поради з умовою (إِذا ... فَـ), говорити про те, що буває, коли щось настає (إِذا جاءَ رَمَضانُ), сказати, що я зробив би, якби все було інакше (لَوْ ... لَـ), і чемно звернутися: لَوْ سَمَحْتَ.

Вищий і найвищий ступінь порівняння в арабській: модель أَفْعَلُ (كَبير - أَكْبَرُ) і مِنْ у значенні «ніж, за», чому з مِنْ форма не змінюється за родом, «найбільше місто» - أَكْبَرُ مَدينَةٍ, الكُبْرى з артиклем, особливі أَفْضَلُ і أَغْلى та أَكْثَرُ + іменник для довгих прикметників.

Я можу порівнювати людей, місця, ціни й речі (أَكْبَرُ مِنْ، أَغْلى مِنْ، أَصْغَرُ مِنّي بِسَنَتَيْنِ), сказати, що найбільше, найкраще чи найдешевше (أَفْضَلُ مَطْعَمٍ), і порівнювати через أَكْثَرُ прикметники, що не вміщаються в модель.

Слова часу в арабській: اليَوْمَ، غَداً، أَمْسِ، الآنَ, частини доби (صَباحاً، مَساءً), дні тижня з лічбою від неділі, «котра година» - السّاعَةُ الثّالِثَةُ, і чому час називають знахідним відмінком без прийменника.

Я можу сказати, коли щось відбувається, - сьогодні, завтра, учора, уранці, у четвер, наступного тижня, - спитати й назвати час і домовитися про зустріч за годинником або за часом молитов.