В арабській абетці 28 літер. Перша група - сім із них: ا ب ت ث ج ح خ. Назви, звуки, чотири позиційні форми, крапки, якими відрізняються ب ت ث, і чому аліф не з'єднується з наступною літерою.
Я можу впізнати, назвати, вимовити й написати ا ب ت ث ج ح خ у всіх позиціях, відрізнити ب ت ث і ج ح خ за крапками та почути різницю між ح і خ.
Подивіться на ці приклади. Чи можете ви помітити граматичну закономірність?
باب
двері
بَيْت
дім
ثَلاثَة
три
حَبّ
зерна, насіння
Зверніть увагу на виділені частини. Що у них спільного?
В арабській абетці 28 літер, і ця перша група охоплює сім. Усі 28 - приголосні; три з них (ا و ي) пишуть ще й довгі голосні «а», «у», «і». Пишуть і читають справа наліво. Більшість літер з'єднується із сусідами з обох боків, тож одна літера має до чотирьох форм: окрему, початкову, серединну й кінцеву.
Писане від руки українське слово теж тримається однією лінією: у прописах першокласник з'єднує «м», «а», «м», «а» в «мама». Арабською так пишуть і в друкованому тексті, а літера, з'єднуючись, помітно змінює вигляд.
| Літера | Назва | Як звучить | Окрема, початкова, серединна, кінцева | Приклад |
|---|---|---|---|---|
| ا | أَلِف - аліф | довге «а»; на початку слова - підставка для хамзи, короткої зупинки в горлі | ا ا ـا ـا | بابٌ - двері |
| ب | باء - ба | як «б» у «батько» | ب بـ ـبـ ـب | بَيْتٌ - дім |
| ت | تاء - та | як «т» у «тато» | ت تـ ـتـ ـت | تَمْرٌ - фініки |
| ث | ثاء - са | глухий міжзубний: кінчик язика між зубами, видих «с» | ث ثـ ـثـ ـث | ثَلاثَةٌ - три |
| ج | جيم - джим | як «дж» у «джміль»; у Єгипті - «ґ» | ج جـ ـجـ ـج | جَمَلٌ - верблюд |
| ح | حاء - ха (глотковий) | сильний глухий видих зі стиснутого горла, без хрипу | ح حـ ـحـ ـح | حَليبٌ - молоко |
| خ | خاء - ха (увулярний) | майже українське «х» у «хліб», трохи глибше | خ خـ ـخـ ـخ | خُبْزٌ - хліб |
Погляньте на таблицю ще раз: ب ت ث мають однаковий обрис, і розрізняють їх лише крапки - одна знизу (ب), дві згори (ت), три згори (ث). Друга родина - ج ح خ: крапка всередині вигину (ج), без крапки (ح), крапка згори (خ). Українська теж знає силу крапок: зітріть дві крапки над «ї» - і «їжак» стане нісенітницею «іжак». Загублена арабська крапка дає інше слово або нісенітницю. Ставте крапки одразу, а не «потім допишу».
Майже всі літери з'єднуються з обох боків. Аліф (ا) чіпляється лише до попередньої літери, праворуч, і ніколи - до наступної. Тому літера після аліфа знову починається з початкової або окремої форми. У بابٌ (бааб, двері) перша ب з'єднана з аліфом, а остання стоїть окремо. Так само поводяться ще п'ять літер (د ذ ر ز و), їх ви побачите в 2-й і 3-й групах. Решта літер цієї групи з'єднується вільно: بَحْث (дослідження) - одна суцільна лінія.
ح і خ доводиться розрізняти з першого дня: حالٌ - «стан», а خالٌ - «дядько по матері». У питанні كَيْفَ حالُ خالِكَ؟ («як поживає твій дядько по мамі?») потрібні обидва звуки, і кирилиця «хаал» / «хаал» їх не розрізнить - слухайте запис.
Усередині слова аліф пише довге «а»: بابٌ. Українська голосних не скорочує, але й довжини не розрізняє: «брат» і «браат» для нас одне слово. В арабській довге «а» змінює значення, тож тягніть його вдвічі довше. На початку слова аліф - підставка для хамзи (ء), короткої зупинки в горлі, яку ви чуєте в «а-а!» чи в «не-а»: أَخٌ (ах, брат), أَنا (ана, я).
Назви «аліф» і «ба» походять від тих самих фінікійських літер, що й грецькі «альфа» та «бета», які склалися в українське слово «алфавіт».
Застосуйте цю граматику у вправах курсу A1
Вправи для практикиباب
двері
бааб - перша ب у початковій формі й з'єднана з аліфом. Аліф із наступною літерою не з'єднується, тому остання ب пишеться в окремій формі, а не в кінцевій.
بَيْت
дім
байт - ب у початковій формі, ي у серединній, ت у кінцевій. Сполучення «ай» звучить, як в українському «чай».
ثَلاثَة
три
ث тут двічі. Це глухий міжзубний звук: кінчик язика між зубами, видих «с». Звичайне «с» - типовий акцент; «салааса» лише приблизно передає слово.
حَبّ
зерна, насіння
хабб: із фатхою це «зерна, насіння»; «любов» - інше слово, حُبّ (хубб), із даммою. В обох словах «б» у кінці подвоєне. ح - глибокий глотковий звук, не звичайне ه і не українське «г».
حَجٌّ مَبْرورٌ!
Нехай ваш хадж буде прийнято!
Так вітають того, хто повернувся з паломництва до Мекки. حَجّ починається з ح - глоткового звука, хоч українською слово пишуть «хадж». У кінці - ج із шаддою: «дж» звучить подвоєно, як «дждж». У مَبْرور літера ب стоїть у серединній формі, а ر і و з наступною літерою не з'єднуються.
كَيْفَ حالُ خالِكَ؟
Як поживає твій дядько по мамі?
В одній фразі обидва звуки: حال («стан») із глотковим ح і خال («дядько по матері») з خ, майже нашим «х». Переплутаєте - і питання втратить сенс. Дядька по батькові арабська називає окремим словом, عَمّ, як колись українська розрізняла «стрий» і «вуй».
جَدّي يُفْطِرُ عَلى ثَلاثِ تَمَراتٍ.
Мій дідусь розговляється трьома фініками.
ج відкриває جَدّي («мій дідусь»), ث двічі звучить у ثَلاث, а ت починає تَمَرات («фініки»). На заході сонця в Рамадан багато родин розговляються фініками, часто непарною кількістю, і лише тоді сідають до столу.
Перевірка для цієї теми готується
Готові підказки безкоштовні
Практикувати в курсі
Застосуйте цю граматику у вправах курсу A1