Арабський алфавіт — Група 2

Арабська абетка, група 2: د ذ ر ز س ش ص ض

В арабській абетці 28 літер; друга група додає вісім, і разом із першою ви знаєте вже 15. Тут два нові поняття: чотири літери не з'єднуються з наступною, а дві - емфатичні приголосні, «важкі» пари до звичайних «с» і «д».

Літери, що не з'єднуються вперед

د ذ ر ز чіпляються до попередньої літери, але ніколи - до наступної. Разом з ا (група 1) і و (група 3) це шість нез'єднувальних літер. Дійшовши до такої літери, ви відриваєте ручку, і наступна літера починається заново, у початковій або окремій формі, наче почалося нове слово. دَرْسٌ (дарс, урок) складається з трьох окремих шматочків: د, ر, س. Тому проміжок усередині слова - ще не межа слова: زَيْتونٌ - одне слово з трьох шматочків.

Чотири пари, які розрізняє крапка

• د / ذ - без крапки / одна крапка
• ر / ز - без крапки / одна крапка
• س / ش - без крапок / три крапки
• ص / ض - без крапки / одна крапка

Емфатичні приголосні

В українській таких звуків немає, і це головна робота цієї групи. ص і ض - «важкі» пари до س і د. Кінчик язика стоїть там само, де для «с» і «д», а корінь язика відтягнутий назад, до глотки, і весь звук стає глухішим і темнішим. Найкраще це чути з голосних поруч: після ص «а» звучить глибоко, як у слові «сад», а після س - світліше й легше.

Різниця змінює зміст: صَيْفٌ (сайф, літо), سَيْفٌ (сайф, меч) і ضَيْفٌ (дайф, гість). Кирилиця пише перші два однаково - слухайте запис. Вимовте ص як звичайне «с», і літо стане мечем. Ще дві емфатичні, ط і ظ, будуть у групі 3.

Арабська називає себе لُغَةُ الضّادِ - «мова літери ض»: давні граматисти вважали цей звук властивим лише арабській. Колись ض вимовляли боковим краєм язика біля корінних зубів; нині майже всюди це емфатичне «д».

Інші звуки

• ر - добра новина: українське «р» теж вібрує кінчиком язика, це майже той самий звук. Подвоєне (دَرَّسَ, «даррааса», «викладав») котиться довше.
• ش близьке до нашого «ш», тільки м'якше, ніж тверде українське «ш» у «шапка».
• ذ - міжзубний, дзвінка пара до ث із групи 1. Сказати замість нього «з» - типовий акцент: «захаб» замість ذَهَبٌ.
• س і ز - просто «с» і «з». До речі, «жираф» прийшов в українську з арабського زَرافَةٌ через італійську.

Усі вісім літер цієї групи «сонячні»: ل артикля в них розчиняється (الشَّمْسُ - аш-шамс). Докладніше - у темі про означений артикль.