Арабський алфавіт — Група 3

Арабська абетка, група 3: ط ظ ع غ ف ق ك ل م ن ه و ي

В арабській абетці 28 літер, і ця остання група додає решту 13. У ній два найважчі звуки, ع і ق, дві останні емфатичні та дві літери, які бувають то приголосними, то довгими голосними, - و і ي. Зате ف ك م ن звучать майже як українські «ф», «к», «м», «н».

و - шоста й остання нез'єднувальна літера: як ا د ذ ر ز, з наступною літерою вона не з'єднується.

Горло: ع, غ і ه

• ع - найважчий звук абетки, в українській його немає. Це не голосний і не пауза: горло стискається, як на початку блювотного позиву, і голос протискується крізь це стиснення, тож голосний після нього звучить «здавлено». Не замінюйте ع на «а» і не викидайте його: عَيْنٌ («око») без нього перетвориться на أَيْنَ («де»).
• غ - дзвінка пара до خ. Скажіть протяжне «х-х-х» і ввімкніть голос: вийде غ. Це не «ґ» і не наше «г»: українське «г» у «гора» утворюється нижче, у гортані, а غ - вище, біля маленького язичка, з легким торохтінням. غَداءٌ - не «ґадаа».
• ه - легкий глухий видих, як подих на шибку. Українці за звичкою передають чужий видиховий звук через «г» (Гамбург, Гелловін), але наше «г» дзвінке, а ه - ні. І «х» тут надто грубе. ه чути навіть у кінці слова: وَجْهٌ (обличчя), де слово закінчується ледь чутним видихом.

ق - не ك

ق - це «к», вимовлене в самій глибині горла, де маленький язичок; ك - звичайне українське «к». Українське вухо зводить їх в один звук, а зміст різний: قَلْبٌ - «серце», كَلْبٌ - «собака». Кирилицею обидва - «калб», тому слухайте запис. У діалектах ق звучить по-різному: у Каїрі й Дамаску його часто заміняє гортанна зупинка, у країнах Затоки й багатьох селах - «ґ», але в літературній мові це глибоке «к».

Останні емфатичні: ط і ظ

ط і ظ - «важкі» пари до ت і ذ, влаштовані так само, як ص і ض із групи 2: корінь язика відтягнутий назад. Порівняйте: تينٌ (тіін, інжир) і طينٌ (тіін, глина). Для українського вуха це одне слово, а для арабського - плід і глина; різницю видає темніший голосний після ط.

و і ي: приголосний чи довгий голосний

На початку складу و - губне «в», а ي - «й»: وَلَدٌ (валад, хлопчик), يَوْمٌ (йаум, день). Для و губи округлюються і не торкаються зубів. В українській такий звук уже є: «в» у кінці слова «вовк» чи «був» ви вимовляєте саме губами, майже як коротке «у». Після приголосного з відповідною огласовкою обидві літери пишуть довгі голосні: نورٌ (нуур, світло), كَبيرٌ (кабіір, великий). Після фатхи вони дають дифтонги «ау» й «ай»: يَوْمٌ, بَيْتٌ.

Знаки, що не входять до 28 літер

• ء хамза - зупинка в горлі, як у «не-а»; пишеться окремо або на підставці (أ إ ؤ ئ).
• ة та марбута - закінчення жіночого роду: це ت, написана у формі ه з двома крапками. На паузі читається «-а», перед наступним словом - «-ат»: مَدينَةٌ, مَدينَةُ دِمَشْقَ. Не плутайте її з ه, в якої крапок немає.
• ى аліф максура - кінцеве «а», написане як ي без крапок: عَلى.
• لا - лям і аліф, злиті в обов'язкову лігатуру. Старі граматики навіть вважали її 29-ю літерою, але це дві літери.