Чоловічий і жіночий рід

Чоловічий і жіночий рід: المُذَكَّرُ وَالمُؤَنَّثُ

В арабській два роди - чоловічий і жіночий, середнього немає. Рід має кожен іменник, зокрема назви речей, і за ним ідуть прикметники, займенники, вказівні слова й дієслова. Головна ознака жіночого роду - ة (та марбута): додайте її до чоловічого слова, що називає людину, або до прикметника, і вийде жіноча форма.

Іменники-речі на ة теж жіночого роду: مَدينَةٌ (місто), سَيّارَةٌ (машина), مَدْرَسَةٌ (школа).

Що схоже на українську

Більшість українських іменників жіночого роду закінчується на «-а» чи «-я», і більшість арабських - на ة: «школа» - مَدْرَسَةٌ, «студентка» - طالِبَةٌ. І так само, як у нас, прикметник підлаштовується під іменник: «великий будинок», «велика машина» - بَيْتٌ كَبيرٌ, سَيّارَةٌ كَبيرَةٌ. Лише порядок зворотний: прикметник іде після. Жіночу форму від назви людини ви теж утворюєте щодня: «студент - студентка», «учитель - учителька»; арабська робить це однією ة. А родів лише два, і ة видно оком - це простіше за три українські роди з непередбачуваними словами на кшталт «сіль» (вона) і «біль» (він).

Головна пастка: рід збігається не завжди

Рід арабського слова часто не збігається з українським, і за перекладом його не вгадати. كِتابٌ («книжка») і قَلَمٌ («ручка») чоловічого роду; طاوِلَةٌ («стіл») - жіночого; مَدينَةٌ («місто») і شَمْسٌ («сонце»), у нас середнього роду, - жіночого; مِصْرُ («Єгипет») - жіночого. Тож і прикметник обирайте за арабським словом: المَدينَةُ كَبيرَةٌ - «місто велике», з ة, хоча українською «велике». Середнього роду в арабській немає взагалі, тож кожне наше «воно» доведеться перерозподілити між «він» і «вона». Учіть кожен іменник одразу з родом, як учите його множину.

Як вимовляється ة

ة - це «т», написана у формі ه. На паузі вона звучить просто «-а»: مَدينَة (мадііна). Перед наступним словом чути «т»: مَدينَةُ دِمَشْقَ (мадіінату дімашк). З присвійним закінченням вона стає звичайною ت: سَيّارَةٌ - سَيّارَتي («моя машина»).

Жіночий рід без ة

• Істоти жіночої статі: أُمٌّ (мати), بِنْتٌ (дівчинка), أُخْتٌ (сестра).
• Більшість країн і міста: مِصْرُ, دِمَشْقُ, تونِسُ. Кілька країн чоловічого роду: العِراقُ, المَغْرِبُ, لُبْنانُ.
• Більшість парних частин тіла: يَدٌ (рука), رِجْلٌ (нога), عَيْنٌ (око), أُذُنٌ (вухо). Зверніть увагу: «око» й «вухо» в нас середнього роду, а тут - жіночого.
• Список, який учать напам'ять: شَمْسٌ (сонце), أَرْضٌ (земля), نارٌ (вогонь), ريحٌ (вітер), حَرْبٌ (війна), دارٌ (дім, оселя).
• Слова на ـى або ـاء, що не входять до кореня: ذِكْرى (спогад), صَحْراءُ (пустеля).

Чоловічий рід, попри ة

І це вам знайоме. В українській є слова чоловічого роду на «-а»: «Микола», «Микита», «староста», «воєвода» - і прикметник із ними чоловічий: «наш Микола добрий». В арабській так само: خَليفَةٌ («халіф») і чоловічі імена на кшталт حَمْزَةُ та أُسامَةُ закінчуються на ة, але це чоловіки, і узгоджуються вони по-чоловічому: حَمْزَةُ طالِبٌ مُجْتَهِدٌ - «Хамза - старанний студент».

Узгодження

Прикметник бере рід іменника, чи стоїть поруч, чи в ролі присудка: وَلَدٌ طَويلٌ («високий хлопчик»), بِنْتٌ طَويلَةٌ («висока дівчинка»), الشَّمْسُ حارَّةٌ («сонце пекуче»). Займенник теж: книжка - هُوَ («він»), місто - هِيَ («вона»). Прикметники кольору мають свою жіночу форму: أَحْمَرُ / حَمْراءُ («червоний» / «червона»). А множина речей узгоджується як жіночий рід однини - це правило прийде разом із множиною.