Вказівні займенники

Вказівні займенники: هٰذا، هٰذِهِ، ذٰلِكَ، تِلْكَ

Арабські «цей» і «той» узгоджуються з іменником у роді й числі - як українські «цей / ця».

Маленький вертикальний аліф над ه і ذ - це довге «а»: «хаа-за», «хаа-зі-хі». У звичайному друці й на клавіатурі його немає: هذا، هذه، ذلك, але тягнути «а» все одно треба. А ذ посередині - не українське «з», а міжзубний: скажіть «з», просунувши кінчик язика між зубами. Для двох є ще й форми двоїни (هٰذانِ, هاتانِ) - поки їх досить упізнавати.

«Це будинок» і «цей будинок»

Ось правило, що вирішує все. Українською цю різницю несуть два різні слова: «Це будинок.» - завершене висловлювання; «цей будинок...» - лише початок, ми чекаємо продовження. В арабській слово одне, هٰذا, а роботу «це / цей» виконує артикль:

• هٰذا بَيْتٌ - «Це будинок.» (без ال - завершене речення)
• هٰذا البَيْتُ - «цей будинок...» (з ال - зазвичай словосполучення, чекаємо продовження)
• هٰذا البَيْتُ كَبيرٌ - «Цей будинок великий.»

Це той самий механізм, що в البَيْتُ كَبيرٌ («будинок великий») і البَيْتُ الكَبيرُ («великий будинок»), тільки на місці першого слова стоїть هٰذا. Часта помилка - поставити ال у «це будинок», бо будинок конкретний, на нього показують пальцем. Але конкретність тут ні до чого. Спитайте себе: чи завершена фраза? Якщо після неї можна поставити крапку - артикля немає. А «це і є той самий будинок» арабська будує із займенником: هٰذا هُوَ البَيْتُ.

Українське «це» не змінюється, арабське - змінюється

Українське «це» в ролі «ось, це...» одне на всі випадки: «Це брат», «Це сестра», «Це мої друзі». Арабська й тут узгоджує: هٰذا أَخي - «це мій брат», هٰذِهِ أُخْتي - «це моя сестра», هٰؤُلاءِ أَصْدِقائي - «це мої друзі». Перенесете наше незмінне «це» - і вийде هٰذا أُخْتي, а так сказати не можна.

Як обрати форму

• За родом арабського слова, а не українського перекладу: هٰذا المَطْبَخُ - «ця кухня» (مَطْبَخ чоловічого роду), هٰذِهِ المَدينَةُ - «це місто» (مَدينَة жіночого), هٰذِهِ الشَّمْسُ - «це сонце».
• Кілька людей: هٰؤُلاءِ الطُّلّابُ - «ці студенти».
• Кілька речей: هٰذِهِ, бо множина речей узгоджується як жіночий рід однини: هٰذِهِ الكُتُبُ جَديدَةٌ - «ці книжки нові». Українське «ці» годиться і для людей, і для книжок, а арабська питає: це люди чи ні?
• Далеке або вже згадане: ذٰلِكَ اليَوْمُ - «той день», تِلْكَ السَّنَةُ - «той рік».

Знайомство

З ім'ям або зі словом із присвійним закінченням артикль не потрібен, тож вказівне слово одразу дає речення: هٰذا سامي - «це Самі», هٰذِهِ أُخْتي - «це моя сестра». А «ця моя сестра» будують інакше - вказівне слово ставлять після: أُخْتي هٰذِهِ. І ніколи не додавайте артикль до слова із закінченням «мій»: هٰذِهِ الغُرْفَتي - помилка, правильно هٰذِهِ غُرْفَتي.