Майбутній час в арабській: سَـ або سَوْفَ перед теперішнім часом (سَأَكْتُبُ، سَوْفَ أَكْتُبُ), чи є різниця між «близьким» і «далеким» майбутнім, заперечення з لَنْ (لَنْ أَذْهَبَ) і «буде» - سَيَكونُ.
Я можу розповісти про свої плани й про те, що буде, - завтра, наступного тижня, цього літа, - сказати з لَنْ, чого я робити не буду, і відповісти на запрошення: سَآتي إِنْ شاءَ اللّٰهُ.
Подивіться на ці приклади. Чи можете ви помітити граматичну закономірність?
سأكتبُ رسالةً غداً.
Я напишу листа завтра.
سوف أذهبُ إلى مصر.
Я поїду до Єгипту.
سنسافرُ الأسبوع القادم.
Ми поїдемо наступного тижня.
سوف يتعلّمون العربية.
Вони вивчатимуть арабську.
Зверніть увагу на виділені частини. Що у них спільного?
Окремої відміни майбутнього часу в арабській немає. Беруть теперішній час і ставлять перед ним سَـ - разом із дієсловом - або окреме слово سَوْفَ (сауфа): أَكْتُبُ - «пишу», سَأَكْتُبُ або سَوْفَ أَكْتُبُ - «напишу», «писатиму». Більше нічого не змінюється: префікс особи й закінчення лишаються як у теперішньому.
Українцеві цей механізм ближчий, ніж здається. Наше «писатиму» теж приліплює показник майбутнього до самого дієслова, тільки ззаду: писати-му, писати-меш. Арабська ліпить його спереду: са-актубу. Але вибирати, як ми, між «напишу», «писатиму» й «буду писати» арабській не треба: سَأَكْتُبُ покриває всі три. І жодного «буду» з інфінітивом: інфінітива в арабській немає, після سَوْفَ іде готова форма з префіксом особи.
| سَأَذْهَبُ - я піду | سَنَذْهَبُ - ми підемо |
| سَتَذْهَبُ - ти підеш (чоловікові) | سَتَذْهَبونَ - ви підете (кільком людям) |
| سَتَذْهَبينَ - ти підеш (жінці) | سَيَذْهَبونَ - вони підуть |
| سَيَذْهَبُ - він піде | سَتَذْهَبُ - вона піде |
سَـ зберігає першу літеру дієслова, тому при «я» хамза лишається на письмі: سَـ + أَكْتُبُ = سَأَكْتُبُ (са-актубу). Зверніть увагу й на سَتَذْهَبُ: як і в теперішньому часі, це і «ти підеш» (чоловікові), і «вона піде».
Обидва означають «буду, буде». У багатьох підручниках написано, що سَـ - найближче майбутнє, а سَوْفَ - віддалене. Так уважали старі арабські граматисти, але сучасна мова цієї різниці не тримає, а граматика Райта просто називає سَـ короткою формою سَوْفَ. На практиці سَـ - звичайний вибір і в новинах, і в офіційному мовленні (розмовні діалекти мають для майбутнього інші показники, як-от حَـ чи رَحْ); سَوْفَ, окреме слово, часто трапляється в писемній мові та промовах. Беріть سَـ - не помилитеся.
Як і в українському «Завтра я їду до Львова», арабський теперішній час зі словом «завтра» часто вже говорить про майбутнє: أُسافِرُ غَداً - «завтра їду». سَـ просто робить майбутнє явним.
Українською майбутнє заперечують тим самим «не»: «не напишу», «не писатиму». В арабській майбутнє має свою частку - لَنْ, і вона заміняє سَـ, а не приєднується до неї. Після لَنْ дієслово змінює форму: кінцеве -у переходить у -а, закінчення -уна та -іна втрачають «н».
Ніколи *لَنْ سَأَذْهَبُ і ніколи لا перед формою із سَـ: це прямий перенос українського «не» туди, де в арабській своя частка. Подекуди трапиться سَوْفَ لا + теперішній час, але стандартне заперечення майбутнього - لَنْ.
Майбутнє від كانَ - سَيَكونُ, і присудок при ньому в знахідному, як після كانَ: سَيَكونُ الجَوُّ بارِداً - «буде холодно». Тут знову допомагає українська: «Він буде лікарем» - після «буде» орудний, а в арабській після سَيَكونُ знахідний: سَيَكونُ طَبيباً. «У мене буде» - سَيَكونُ عِنْدي.
Розмову про майбутнє арабською дуже часто завершують словами إِنْ شاءَ اللّٰهُ - «якщо Бог захоче»; їх кажуть і віруючі, і невіруючі: سَأَراكَ غَداً إِنْ شاءَ اللّٰهُ - «побачимося завтра, як Бог дасть». Найближче наше - «дасть Бог» чи «як Бог дасть», так сказали б дідусь або бабуся. Найчастіше це згода, а наскільки тверда, підкажуть тон і ситуація.
Застосуйте цю граматику у вправах курсу A1
Вправи для практикиسأكتبُ رسالةً غداً.
Я напишу листа завтра.
سَـ + أكتبُ (я пишу) = سأكتبُ (я напишу). Префікс سَـ приєднується прямо до дієслова.
سوف أذهبُ إلى مصر.
Я поїду до Єгипту.
سوف — окреме слово (не приєднується). أذهبُ залишається у формі теперішнього часу. سوف часто означає більш віддалене майбутнє.
سنسافرُ الأسبوع القادم.
Ми поїдемо наступного тижня.
سَـ + نسافرُ (ми подорожуємо) = سنسافرُ. Відмінювання теперішнього часу (نـ = ми) зберігається.
سوف يتعلّمون العربية.
Вони вивчатимуть арабську.
سوف + يتعلّمون (вони вчать) — форма множини теперішнього часу після سوف не змінюється.
Практикувати в курсі
Застосуйте цю граматику у вправах курсу A1