Минулий час

الماضي - минулий час

Український минулий час особи не показує: «я писав», «ти писав», «він писав» - одна форма, і хто писав, каже лише займенник. Зате він показує рід і число: «писав - писала - писали». Арабський минулий час показує і особу, і число, а в «ти» ще й рід, і все це закінченням. Префіксів тут немає: особа переїжджає з початку слова в кінець.

Де українська допомагає

Подивіться на рядки для «ти». Українською ви й так кажете чоловікові й жінці по-різному: «ти написав» і «ти написала». Арабська робить те саме, лише іншим голосним у кінці: كَتَبْتَ - Юсуфові, كَتَبْتِ - Маріам. А от «я» працює навпаки: українське «я написав» і «я написала» різняться родом, а арабське كَتَبْتُ одне для чоловіка й жінки.

Слухайте останній голосний

كَتَبْتُ («катабту»), كَتَبْتَ («катабта») і كَتَبْتِ («катабті») різняться одним кінцевим голосним, і сплутати їх - означає перетворити «я написав» на «ти написала». А كَتَبَتْ («катабат», «вона написала») пишеться тими самими літерами, що й كَتَبْتُ; розрізняють їх лише огласовки: у «вона» фатха перед ت, у «я» - сукун. У тексті без огласовок ذهبت може означати «я пішов», «ти пішов» і «вона пішла» - рятує зміст. І ще: аліф у кінці ـوا пишеться, але не читається: كَتَبوا - «катабу».

Словникова форма - «він написав»

У كَتَبَ немає жодних додатків, тому словники подають дієслово саме в цій формі. В українському словнику на її місці стояв би інфінітив «писати», але інфінітива в арабській немає взагалі. Коли в словнику написано «كَتَبَ - писати», пам'ятайте: дослівно це «він написав».

«Писав» чи «написав»?

Українська в минулому одразу шукає вид: «писав» чи «написав», «робив» чи «зробив». Окремої форми виду в арабській немає: كَتَبْتُ الرِّسالَةَ - і «я написав листа», і «я писав листа» в значенні «було діло» («Ти писав йому? - Писав»). А «писав, коли...» - дія, що тривала в минулому, - арабською كُنْتُ أَكْتُبُ: це тема كانَ. Потрібне українське дієслово підкаже ситуація і слова на кшталт أَمْسِ «учора» чи قَدْ «уже»: قَدْ وَصَلَ - «він уже приїхав».

Голосні й короткі форми

• Більшість простих дієслів звучить за схемою كَتَبَ: دَرَسَ «дараса», ذَهَبَ «захаба», سَكَنَ «сакана». У деяких посередині «і»: فَهِمَ «зрозумів», شَرِبَ «випив», عَمِلَ «працював». Такий голосний запам'ятовують разом зі словом.
• Дієслова з довгим «а» посередині скорочують його перед закінченням на приголосний: نامَ → نِمْتُ «я спав», زارَ → زُرْتُ «я відвідав», كانَ → كُنْتُ «я був».
• Перед словом з артиклем ـَتْ отримує сполучне «і»: أَكَلَتِ التُّفّاحَةَ - «акаляті-т-туффаха», «вона з'їла яблуко».

Заперечення минулого - ما перед дієсловом: ما كَتَبْتُ - «я не написав». Не لا: українське «не» тут не підказка.