Арабська двоїна: закінчення -ані / -айні для рівно двох, ة, що розкривається в ت, прикметники у двоїні та займенники هُما і أَنْتُما.
Я можу говорити про двох людей чи дві речі за допомогою закінчення двоїни й узгоджувати з ним прикметники та займенники.
Подивіться на ці приклади. Чи можете ви помітити граматичну закономірність?
في بَيْتِنا في عَمّانَ غُرْفَتانِ صَغيرَتانِ.
У нашому будинку в Аммані дві маленькі кімнати.
عِنْدي أَخَوانِ: أَحَدُهُما في القاهِرَةِ وَالآخَرُ في الإِسْكَنْدَرِيَّةِ.
У мене два брати: один у Каїрі, другий в Александрії.
اِشْتَرَيْتُ كِتابَيْنِ مِنْ مَعْرِضِ الكِتابِ في الشّارِقَةِ.
Я купив дві книжки на книжковому ярмарку в Шарджі.
هُما طالِبَتانِ مِنْ تونِسَ.
Вони обидві студентки з Тунісу.
Зверніть увагу на виділені частини. Що у них спільного?
Українською «дві книжки» кажуть із числівником. В арабській для рівно двох є окреме закінчення, двоїна, і про пару говорять лише ним, а не множиною. كِتابٌ - «книжка», كِتابانِ - «дві книжки» (кітабані): «два» вже сидить у закінченні.
Двоїна була колись і в українській, і сліди її живі: очима, плечима, дверима - це старі форми двоїни, що вціліли переважно в парних словах. Те, що в українській стало скам'янілістю, в арабській - жива форма для будь-яких двох речей.
| Один | Два: підмет | Два: додаток або після прийменника |
|---|---|---|
| كِتابٌ - книжка | كِتابانِ | كِتابَيْنِ |
| بِنْتٌ - дівчинка | بِنْتانِ | بِنْتَيْنِ |
| يَدٌ - рука | يَدانِ | يَدَيْنِ |
| سَيّارَةٌ - машина | سَيّارَتانِ | سَيّارَتَيْنِ |
| أَخٌ - брат | أَخَوانِ | أَخَوَيْنِ |
У кінці фрази кінцевий голосний у мовленні зникає, тож ви почуєте кітабан і кітабайн. أَخ - неправильне: у двоїні проступає приховане و, أَخَوانِ. Запам'ятайте його як окреме слово.
Українською після «два» прикметник стоїть у множині: дві маленькі кімнати. Арабський прикметник копіює від іменника все, зокрема й двоїну: غُرْفَتانِ كَبيرَتانِ - дві великі кімнати; البَيْتانِ الجَديدانِ - ці два нові будинки. Однина чи множина прикметника після двоїни - помилка.
| هُما - вони двоє (двоє чоловіків, дві жінки або він і вона) |
| أَنْتُما - ви двоє |
| نَحْنُ - ми (і коли нас двоє: окремого «ми» для двох немає) |
Де українська каже «вони двоє» чи «удвох», арабська має окремий займенник; а «обидва, обидві» - окреме слово, كِلاهُما / كِلْتاهُما. Двоїну мають і дієслова: هُما يَسْكُنانِ في دِمَشْقَ - вони двоє живуть у Дамаску. На рівні A1 їх досить упізнавати під час читання, відмінювання буде згодом.
اِثْنانِ існує, але перед іменником не ставиться: *اِثْنانِ كِتاب - помилка. Для наголосу воно може йти після іменника: كِتابانِ اثْنانِ - дві книжки (а не три).
Застосуйте цю граматику у вправах курсу A1
Вправи для практикиPlural used for exactly two (كُتُب for two books)
For exactly two use the dual ending: كِتابانِ / كِتابَيْنِ
اِثْنانِ put in front of the noun, as in 'two books'
The ending already means two: كِتابانِ. اِثْنانِ may only follow for emphasis: كِتابانِ اثْنانِ
ة not opened to ت before the dual ending (*سَيّارَةانِ)
ة becomes ت before -āni / -ayni: سَيّارَتانِ، سَيّارَتَيْنِ
Adjective left singular or put in the plural after a dual noun
The adjective takes the dual too: غُرْفَتانِ كَبيرَتانِ
-āni used after a preposition or as an object
Object or after a preposition: -ayni. مَعَ صَديقَيْنِ، اِشْتَرَيْتُ كِتابَيْنِ
في بَيْتِنا في عَمّانَ غُرْفَتانِ صَغيرَتانِ.
У нашому будинку в Аммані дві маленькі кімнати.
غُرْفَة розкриває ة в ت перед закінченням двоїни: غُرْفَتانِ. Прикметник іде за іменником у двоїну й лишається жіночого роду: صَغيرَتانِ. Слова «два» тут не треба.
عِنْدي أَخَوانِ: أَحَدُهُما في القاهِرَةِ وَالآخَرُ في الإِسْكَنْدَرِيَّةِ.
У мене два брати: один у Каїрі, другий в Александрії.
أَخ має неправильну двоїну أَخَوانِ з прихованим و. أَحَدُهُما, «один із них двох», несе займенник двоїни هُما як закінчення.
اِشْتَرَيْتُ كِتابَيْنِ مِنْ مَعْرِضِ الكِتابِ في الشّارِقَةِ.
Я купив дві книжки на книжковому ярмарку в Шарджі.
Дві книжки - додаток до дієслова, тому закінчення -айні: كِتابَيْنِ, а не كِتابانِ. У кінці фрази звучить просто кітабайн.
هُما طالِبَتانِ مِنْ تونِسَ.
Вони обидві студентки з Тунісу.
هُما - «вони двоє», рівно про двох, чоловіків чи жінок. Власне «обидва, обидві» - це інше арабське слово: كِلاهُما, كِلْتاهُما. Рід видно на іменнику: طالِبَة дає طالِبَتانِ з розкритою ة.
هَلْ أَنْتُما مِنْ بَيْروتَ؟ نَعَمْ، نَحْنُ مِنْ بَيْروتَ.
Ви обидва з Бейрута? Так, ми з Бейрута.
أَنْتُما - «ви», звернене до двох. У відповіді стоїть نَحْنُ: окремого «ми» для двох немає, тож двоє кажуть نَحْنُ так само, як натовп.
لِلْمُسْلِمينَ عيدانِ: عيدُ الفِطْرِ وَعيدُ الأَضْحى.
У мусульман два свята: Ураза-байрам і Курбан-байрам.
عيد, «свято», дає двоїну عيدانِ. Речення починається з لِـ + «мусульмани»: це لِـ належності теж може виражати володіння, як «мусульманам належать два свята».
Практикувати в курсі
Застосуйте цю граматику у вправах курсу A1