إنّ і «сестри» цієї частки

إِنَّ - частка, що змінює відмінок підмета

Поставте إِنَّ перед іменним реченням, і підмет перейде в знахідний відмінок, а присудок лишиться в називному: الطَّقْسُ جَميلٌ - إِنَّ الطَّقْسَ جَميلٌ. Це дзеркальне відображення كانَ: كانَ не чіпає підмет і змінює присудок, إِنَّ - навпаки. Сплутати напрямок - головна помилка цієї теми, тож порівняйте три рядки:

Сама إِنَّ надає твердженню ваги або просто відкриває фразу. Українською її найчастіше не перекладають або передають словами «адже», «справді» чи інтонацією. «Воістину» - слово з перекладів Корану; у звичайному тексті воно звучить урочисто й недоречно.

«Сестри» إِنَّ

Рядок із لَيْتَ - славетний піввірш давньої арабської поезії; українське «якби ж то» передає його тугу майже дослівно. لِأَنَّ «бо, тому що» - це أَنَّ з прийменником لِـ, і поводиться так само: لِأَنَّ الجَوَّ حارٌّ - «бо спекотно».

Українське «що» ділиться на два

Українською одне «що» стоїть і після «сказав», і після «знаю»: «Він сказав, що буде спекотно», «Я знаю, що іспит складний». Арабська розрізняє: після قالَ «сказав» ставлять إِنَّ - قالَ إِنَّ الجَوَّ حارٌّ; після дієслів «знати, думати, чути» - أَنَّ: أَعْرِفُ أَنَّ، أَظُنُّ أَنَّ، سَمِعْتُ أَنَّ. Сполучення قالَ إِنَّ ви почуєте в кожному випуску новин.

І друга відмінність. Після українського «що» підмет свого відмінка не змінює: «іспит складний» і «знаю, що іспит складний». Після أَنَّ змінює: الامْتِحانُ стає الامْتِحانَ. Спертися тут нема на що - це треба просто запам'ятати.

Із займенником

Якщо підмет - займенник, він стає закінченням частки: إِنَّهُ، إِنَّها، أَنَّكَ، لٰكِنَّهُمْ. «Я» і «ми» мають по дві форми: إِنَّني або إِنّي، إِنَّنا або إِنّا. «Я знаю, що ти зайнята» - أَعْرِفُ أَنَّكِ مَشْغولَةٌ: українське «ти» перетворилося на закінчення, і знову -кі, бо звертаємося до жінки.

Підмет у кінці

Якщо присудок - прийменник з іменником, він стоїть першим, як у عِنْدي سَيّارَةٌ, а підмет після нього однаково в знахідному: إِنَّ لي أَخاً في عَمّانَ - «у мене ж є брат в Аммані»; لَيْتَ عِنْدي وَقْتاً - «от би в мене був час».

Що видно на письмі

У слова з артиклем ال в однині чи в ламаній множині змінюється сама огласовка (الطَّقْسُ - الطَّقْسَ), і в тексті без огласовок цього не видно. Помітна зміна в неозначених слів (-ан з алифом: أَخاً), у чоловічій множині (-іна: إِنَّ المُهَنْدِسينَ) і в двоїні. Два випадки скасовують правило: إِنَّما «лише, тільки» і «легке» لٰكِنْ без шадди - після нього може йти будь-яке речення: لٰكِنْ ذَهَبْتُ - «але я пішов».