Прийменники

حُروفُ الجَرِّ - прийменники

Сам механізм вам знайомий: український прийменник теж вимагає відмінка - «у домі», «до дому», «з дому», «за домом». Тільки українські прийменники вимагають різних відмінків, а арабські - одного. Після будь-якого арабського прийменника іменник стоїть у родовому відмінку з касрою в кінці: في البَيْتِ - «у домі», مِنَ البَيْتِ - «з дому», إِلى البَيْتِ - «до дому, додому». Арабські граматисти так і називають прийменники: حُروفُ الجَرِّ - «частки, що тягнуть у родовий». Одне закінчення замість кількох відмінків - рідкісний випадок, коли арабська простіша за українську.

Де, куди, звідки

Тут українська вже допомагає. Ми кажемо «я в Каїрі», але «я їду до Каїра»: для «куди?» з назвою міста є окремий прийменник «до». Арабська розводить усі три питання за прийменниками: де - في, куди - إِلى, звідки - مِنْ. أَنا في دُبَيّ - «я в Дубаї», أَذْهَبُ إِلى دُبَيّ - «я їду до Дубая», أَنا مِنْ تونِسَ - «я з Тунісу». Пастка - українське «в», яке теж буває напрямком: «іду в магазин», «їду в Київ». За цим зразком з'являється *أَذْهَبُ في السّوقِ. Підставте «до»: «іду до магазину» - отже, إِلى.

Три українські «з»

Українське «з» працює на три фронти: «з Єгипту» (звідки), «з другом» (разом) і «чай з м'ятою» (добавка). Арабська має на кожен окреме слово. Звідки - مِنْ: مِنْ مِصْرَ. Людина, з якою ви разом, - مَعَ: مَعَ صَديقي. Добавка, начинка, смак - بِـ: شايٌ بِالنَّعْناعِ - «чай з м'ятою», قَهْوَةٌ بِالحَليبِ - «кава з молоком». З مَعَ вас, найімовірніше, зрозуміють, але природне сполучення - з بِـ. А для знаряддя مَعَ - вже помилка: *كَتَبْتُ مَعَ القَلَمِ означає «я писав разом із ручкою», наче ручка - ваш співавтор.

«На столі» і «на машині»

«На столі» - поверхня, це عَلى الطّاوِلَةِ. Але «на машині», «на автобусі» - не поверхня, а засіб пересування, і арабська бере بِـ: بِالسَّيّارَةِ, بِالحافِلَةِ. Найкраща опора - український орудний відмінок засобу: «їхати поїздом», «летіти літаком», «писати ручкою». Де українською стоїть орудний засобу («потягом», «ручкою»), там арабською майже завжди بِـ: بِالقِطارِ, بِالطّائِرَةِ, كَتَبْتُ بِالقَلَمِ. А те, на чому сидять верхи, бере عَلى: عَلى الحِصانِ («на коні»), عَلى الدَّرّاجَةِ («на велосипеді»); «на борту» - عَلى مَتْنِ الطّائِرَةِ.

Однолітерні прийменники пишуться разом зі словом

Наші «в», «з», «до» завжди стоять окремо. Арабські بِـ, لِـ і كَـ («як») - одна літера з огласовкою, і вони приростають до наступного слова, як артикль. З артиклем بِـ зберігає аліф: بِالسَّيّارَةِ; لِـ його втрачає: لِلطّالِبِ «для студента», а не *لِالطّالِبِ. Прийменник مِنْ перед артиклем отримує голосний «а», щоб слова злилися без запинки: مِنَ المَطارِ «мінал-матар», але مِنْ هُنا - «звідси».

Із закінченнями-займенниками

Прийменники беруть ті самі закінчення, що й іменники: مَعي - «зі мною», مِنْكَ - «від тебе», فيهِ - «у ньому». Два прийменники змінюють вигляд: в إِلى і عَلى кінцеве ى переходить у «й»: إِلَيْكَ - «до тебе», عَلَيْكُمْ - як у السَّلامُ عَلَيْكُمْ. А لِـ стає لَـ: لَكَ، لَهُ، لَنا, але لي - «мені, у мене».

Слова місця - як прийменники

أَمامَ «перед», خَلْفَ «за», تَحْتَ «під», فَوْقَ «над», بِجانِبِ «поруч із», بَيْنَ «між», قُرْبَ «біля» - за походженням іменники, але поводяться так само: наступне слово в родовому, і між ними нічого немає. Українські «біля», «навпроти», «поблизу» теж вимагають родового: «біля банку» = قُرْبَ البَنْكِ. А маленькі «з» і «від» у «поруч із банком», «недалеко від вокзалу» перекладати не треба: بِجانِبِ البَنْكِ.

Імена без касри

Деякі імена - مِصْرُ, مَكَّةُ, فاطِمَةُ - не беруть танвіну і в родовому відмінку закінчуються на «а», а не на «і»: مِنْ مِصْرَ - «з Єгипту», إِلى مَكَّةَ - «до Мекки». Це не порушення правила, а окремий тип відмінювання; з артиклем або в ідафі такі слова знову отримують касру.