Прикметники

الصِّفَةُ - прикметник

Почнімо з доброго: узгодження прикметника з іменником за родом для вас рідне. «Великий будинок» і «велика машина» - те саме в арабській: بَيْتٌ كَبيرٌ / سَيّارَةٌ كَبيرَةٌ. Ознака жіночого роду - ة, та сама, що в іменника: كَبير → كَبيرَة. Але є дві відмінності. Порядок зворотний: прикметник стоїть після іменника, дослівно «будинок великий»; виняток - найвищий ступінь перед іменником (أَكْبَرُ مَدينَةٍ «найбільше місто»), про нього в темі про порівняння. І прикметник повторює не лише рід, число й відмінок, а й означеність - артикль الـ, якого в українській немає.

Як українська й арабська розрізняють «великий будинок» і «Будинок великий»

Українською «великий будинок» і «Будинок великий.» складаються з тих самих слів, а розрізняє їх порядок: прикметник перед іменником - словосполучення, після - присудок. В арабській порядок в обох випадках однаковий, і цю роботу виконує артикль.

Три форми там, де українська обходиться двома. Правило: якщо в іменника є الـ, а в прикметника немає, ви зробили твердження, «Будинок великий». Дієслова «бути» в теперішньому часі арабська не вимагає - так само, як і українська. Хочете сказати «великий будинок» усередині довшої фрази - ставте артикль і прикметникові: البَيْتُ الكَبيرُ جَميلٌ - «Великий будинок гарний». Перевірка на слух: якщо фраза здається обірваною («великий будинок... і що?»), отже, обидва слова з артиклем.

Означене - не тільки з الـ

Слово означене й тоді, коли має закінчення «мій», коли це ім'я або коли це перше слово означеної ідафи. Прикметник при ньому теж бере الـ: كِتابي الجَديدُ - «моя нова книжка», دِمَشْقُ القَديمَةُ - «старий Дамаск», بَيْتُ جَدّي الكَبيرُ - «великий дім мого діда». При ідафі прикметник стає в самий кінець, а не між словами.

Рід - за арабським словом, а не за перекладом

Тут українське чуття підводить. «Книжка» в нас жіночого роду, а كِتاب - чоловічого: كِتابٌ كَبيرٌ. «Місто» середнього роду, а مَدينَة - жіночого: مَدينَةٌ كَبيرَةٌ. «Кухня» жіночого, а مَطْبَخ - чоловічого: المَطْبَخُ صَغيرٌ - «Кухня маленька». Помилка *مَدينَةٌ كَبيرٌ - одна з найчастіших. Вірте літері ة. А в кількох слів жіночий рід без ة доводиться пам'ятати: الشَّمْسُ حارَّةٌ - «сонце гаряче» (у нас «сонце» середнього роду). Бувають і збіги: «кава» жіночого роду, і قَهْوَة теж.

Число: люди і все інше

Останній рядок українському вуху здається дивним: у нас «будинки великі», а арабською البُيوتُ كَبيرَةٌ, дослівно «будинки велика». Якщо множина називає не людей, прикметник у сучасній літературній мові зазвичай стоїть у жіночому роді однини, якого б роду не було слово в однині. У класичних текстах трапляється й ламана множина прикметника, а закінчення ـونَ у звичайній прозі тут не ставлять: воно для людей.

Відмінок

З повними закінченнями прикметник повторює відмінок іменника, як в українському «у великому будинку», «бачу великий будинок»: في بَيْتٍ كَبيرٍ, رَأَيْتُ بَيْتاً كَبيراً. У звичайному читанні ці закінчення часто опускають, а от ة і الـ лишаються, і саме в них найчастіше помиляються.