Умовне речення з إذا

إِذا دَرَسْتَ نَجَحْتَ - «якщо вчитимешся, складеш»

Звичайне арабське «якщо» - إِذا, і дієслово після нього, як правило, стоїть у минулому часі, хоча йдеться про теперішнє чи майбутнє: إِذا دَرَسْتَ نَجَحْتَ - «якщо вчитимешся, складеш», дослівно «якщо ти повчився - ти склав». Умову подано так, наче вона вже виконана, а наслідок із неї випливає. Тому إِذا دَرَسْتَ означає «якщо вчитимешся», а не «якщо вчився». У минуле إِذا + минулий час дивиться лише в розповіді про минуле, і тоді це «щоразу, коли»: كانَ إِذا دَخَلَ البَيْتَ سَلَّمَ - «щоразу, як заходив додому, він вітався».

Українському вуху це дивно лише на перший погляд. Згадайте «якби»: «Якби я знав відповідь, я б сказав» - тут теж форма минулого, «знав», «сказав», хоча мова про зараз. Українська бере форму минулого для нереальної умови, арабська - і для цілком реальної. Форма минула, зміст - ні.

У писемних текстах після إِذا часом трапляється й теперішній час, але стандартна форма - минулий, і користуватися варто нею.

Друга частина і частка فَـ

Наслідок може бути простим дієсловом без жодної частки: другим дієсловом у минулому, як у класичній короткій моделі вище, або дієсловом у теперішньому - для планів це найзвичайніший варіант: إِذا جِئْتَ نَذْهَبُ مَعاً - «прийдеш - підемо разом». Якщо ж наслідок - щось із переліченого нижче, друга частина починається з فَـ - це майже наше «то» в «якщо..., то...»:

• майбутнє: إِذا دَرَسْتَ فَسَتَنْجَحُ - «якщо вчитимешся, то складеш»
• наказ чи заборона: إِذا زُرْتَ القاهِرَةَ فَلا تَنْسَ خانَ الخَليلي - «якщо будеш у Каїрі, не пропусти Хан аль-Халілі»
• речення без дієслова: إِذا تَأَخَّرْتَ فَالبابُ مُغْلَقٌ - «якщо запізнишся, двері будуть зачинені»
• заперечення з لَنْ: إِذا لَمْ تَسْأَلْ فَلَنْ تَفْهَمَ - «не спитаєш - не зрозумієш»

Правило для запам'ятовування: простому дієслову - у минулому чи в теперішньому - فَـ не потрібна (إِذا جِئْتَ نَذْهَبُ مَعاً). Майбутнє з سَـ, سَوْفَ чи لَنْ, наказ чи заборону, речення без дієслова, дієслово після قَدْ чи ما - починайте з فَـ. Українське «то» можна пропустити («Якщо запізнишся, двері будуть зачинені»), арабське فَـ у цих випадках - ні.

«Якщо не»: إِذا لَمْ

Українською «якщо не зрозумієш» будується тим самим «не». В арабській після إِذا заперечення - لَمْ і коротка форма теперішнього часу, а не لا й не ما: إِذا لَمْ تَفْهَمْ فَاسْأَلْ - «якщо не розумієш, запитай».

إِذا - і «якщо», і «коли»

Українською доводиться вибирати: «якщо настане Рамадан» звучить так, ніби він може й не настати, тож для неминучого ми кажемо «коли»: «Коли настає Рамадан, родина щовечора збирається на іфтар». Арабське إِذا покриває обидва випадки: إِذا جاءَ رَمَضانُ اجْتَمَعَتِ العائِلَةُ عَلى الإِفْطارِ. Іфтар - вечірня трапеза, якою розговляються після денного посту.

Нереальна умова: لَوْ ... لَـ - «якби ... б»

Для того, чого немає й не буде, арабська бере لَوْ. Обидві частини знову в минулому, а друга часто починається з لَـ: لَوْ كُنْتُ غَنِيّاً لَسافَرْتُ حَوْلَ العالَمِ - «якби я був багатий, я б об'їхав увесь світ». Тут українська паралель майже повна: «якби» - لَوْ, форма минулого в обох частинах, а لَـ в другій частині стоїть там, де в нас «б». Різниця одна: українське «б» обов'язкове, а لَـ ставлять часто, але не завжди.

Як і в українській, та сама фраза годиться і для теперішнього, і для минулого: لَوْ دَرَسْتَ لَنَجَحْتَ - «якби ти вчився, ти б склав» - і про завтрашній іспит, і про торішній; вирішує ситуація. Перед іменником لَوْ перетворюється на لَوْ أَنَّ: لَوْ أَنَّ عِنْدي وَقْتاً لَساعَدْتُكَ - «якби я мав час, я б тобі допоміг».

Отже, реальну й нереальну умову в арабській розрізняє не час дієслова, а частка: إِذا - для можливого, لَوْ - для неможливого.

إِنْ - книжне «якщо»

Є й третє «якщо», إِنْ, - книжне, з прислів'їв і сталих зворотів; після нього стоїть минулий час або коротка форма теперішнього (إِنْ تَدْرُسْ تَنْجَحْ). Ви чуєте його щодня в إِنْ شاءَ اللّٰهُ - «якщо Бог захоче», дослівно «якщо Бог захотів»: така сама умова з минулим часом, як إِذا دَرَسْتَ.

Чемне прохання

Звичайне «перепрошую, будьте ласкаві» - теж умова: لَوْ سَمَحْتَ (чоловікові), لَوْ سَمَحْتِ (жінці), дослівно «якби ти дозволив». Українською так теж кажуть: «Якщо дозволите...».